Букви – це спеціальні символи, які на письмі передають значення того чи іншого звуку. За кожним таким символом прикріплено його звук. Проте є виключення – такі символи, які означають відразу два звуки. Українська мова цікава тим, що здебільшого такі випадки характерні для однієї групи звуків – для йотованих голосних. Йде мова про звуки, які на письмі позначаються літерами «є», «ї», «ю», «я». Кожна з них означає поєднання якогось голосного звука з «й». Наприклад, у випадку з «я» це поєднання «й» та «а». проте йотовані не завжди передають саме два звуки – іноді цей «й» зникає, і літери «я», «ю», «є» та «ї» читаються без цієї складової, як звичайні голосні. Це відбувається тоді, коли перед йотованою голосною у слові знаходиться приголосний звук і між ними нема апострофа. Тоді «й» переходить на цей приголосний і робить його мʼяким, а йотований голосний читається вже без цієї складової «й». Якщо ж перед йотованою голосною інша голосна, або з цієї букви починається слово, то відповідна літера передає два звуки. У ході виконання цього завдання дитина закріпить знання даного матеріалу. На екрані перед учнем міститься пара слів – нова для кожного етапу завдання. Буква, що в залежності від ситуації може передавати як два звука, так і один, є в обох словах, але в різних позиціях. Ця буква називається у завданні, формулювання якого дитина бачить над парою слів. Учень читає ці слова і визначає на слух та за допомогою знання описаного вище правила, де ця літера позначає два звуки, а де – один. Коли учень робить відповідний до завдання вибір, то проходить на наступний етап до нової пари слів. Кожна пара окремо ілюстрована.
Учень/учениця розрізняє мовні і немовні звуки, знає, що слова складаються зі звуків, що звуки на письмі позначаються буквами, усвідомлює зміну значення слова у результаті заміни одного зі звуків.