Порівнювати слова та словосполучення досить легко – очевидно, що у словосполученні більше компонентів, які ще й повʼязані між собою. А от порівнювати словосполучення і речення складніше, адже є речення з двома словами, є досить великі словосполучення. Проте загальне правило таке: у реченні, котре є наступною граматичною ланкою, що знаходиться між словосполученням і текстом, здебільшого є кілька словосполучень. Як їх відрізнити? Речення будується навколо граматичної основи: підмета (що називає обʼєкт, який виконує дію та виражається здебільшого іменником) та присудка (який в свою чергу називає дію, що виконується цим обʼєктом, та виражається найчастіше дієсловом). Воно завжди містить цілісне повідомлення, завершену думку, тоді як словосполучення просто докладно описує обʼєкт чи дію. На кожному етапі цього завдання перед учнем на екрані міститься по одному такому реченню. Воно є неповним: у ньому пропущено ціле словосполучення. Варіанти того, що саме пропущено, є під реченням. Дитина читає його та за змістом розуміє, який з варіантів правильний. Коли учень робить свій вибір та переміщує потрібну комбінацію слів на її місце, то проходить на наступний етап, де треба буде виконати аналогічні дії з іншими реченням. Завдяки цій вправі учень усвідомлює різницю між цими двома утвореннями слів, усвідомлюючи, що словосполучення просто доповнює речення і робить його більш докладним. Кожен етап супроводжується ілюстраціями названих у тексті обʼєктів та кнопками, натискання на які викликає звуковий запис відповідних слів. Це робить цілісною картину усного та писемного мовлення і допомагає повʼязувати її з візуальним рядом.
Учень/учениця створює та поширює різними частинами мови розповідні, питальні, спонукальні та окличні речення.
Учень/учениця використовує зміну закінчень у слові, щоб утворити множину іменника, узгодити між собою слова в словосполученнях і реченнях.
Учень/учениця доповнює речення 1-2 словами за змістом, обираючи із запропонованих.
Учень/учениця узгоджує слова у словосполученнях згідно з мовними нормами.