Сполучники — це службові слова, які використовуються для звʼязку слів у реченні та звʼязку речень у тексті. Крім того, у рамках одного речення сполучники можуть встановлювати смислові звʼязки не просто між поодинокими словами, а між структурними частинами складного речення. Дуже часто між простими реченнями в складі складного використовуються сполучники, які грають роль відповідно до свого розряду: поєднують, протиставляють, розділяють. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься доповнювати складні речення тими сполучниками, якими потрібно для кожного конкретного випадку. На екрані перед дитиною міститься зображення складного речення — іншого для кожного наступного етапу вправи. Між простими реченнями в його складі порожнина, куди треба вписати той сполучник, який підходить для цього випадку. Школяр читає речення та визначає, які звʼязки мають між собою ці речення. Під ним міститься кілька варіантів сполучників. Дитина подумки переставляє кожен по черзі до порожнини в реченні, після чого розуміє, який сполучник підходить для цього випадку. З часом дитина навчиться відразу впізнавати потрібний сполучник, аналізуючи сенс речення. Наприклад, «але» використовується для того, щоби протиставити дві частини речення одна одній, тож, зрозумівши це, дитині не потрібно буде намагатися підставити в речення «і», «або» та інші варіанти. Серед всіх варіантів сполучників у рамках одного етапу лише один дійсно підходить для того, щоб посісти місце в реченні. А завдяки різноманіттю опрацьованих речень дитина не лише буде проходити завдання з цікавістю, а й отримає важливий досвід у поєднанні сполучників та складних речень.