Словосполучення — це мовні структури, які складаються з головного слова та залежного, котре до нього приєднується. Таке чітке визначення відразу виключає належність до словосполучень інших пар слів, які мають між собою звʼязок не такого, як описано вище, типу. Наприклад, рівноправні слова, які обʼєднуються в сполуки, не можуть вважатися словосполученнями. Такими сполуками, зокрема, є іменник у називному відмінку та дієслово. У цій парі не вдасться визначити головне слово, адже питання можна поставити як від іменника до дієслова, так і навпаки — від дієслова до іменника. До того ж, така сполука слів може бути навіть самостійним реченням, яке називається непоширеним, адже в ньому є лише підмет та присудок, але немає другорядних членів. У будь-якому разі словосполученням така сполука не вважається, і в процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься відрізняти такі сполуки від словосполучень. На екрані перед дитиною міститься зображення кількох мовних структур, що містять у собі кілька слів. Ці структури можуть мати різний вигляд, відрізнятися за складниками тощо. Поряд — поки що порожня робоча зона. Над цією композицією міститься формулювання завдання, де вказується, що необхідно знайти та виділити — словосполучення або сполуки слів. Завдання може змінюватися залежно від етапу. Учень аналізує кожну словесну комбінацію, визначає, чи можна її назвати словосполученням, чи ні. Наприклад, структура «красива природа» є словосполученням, де друге слово є головним, а перше — залежне від нього, і між собою вони узгоджуються граматично. А от «йде дощ» не є словосполученням, а є граматичною основою або навіть простим непоширеним реченням.