Написання слів та речень підкорюється певним нормам та правилам, які є вкрай важливими для уніфікації писемного мовлення, аби воно залишалося зрозумілим незалежно від того, хто ним користується. Наприклад, між однорідними членами речення треба ставити кому — і це загальне правило, яке не може бути змінено. однак, у кожному правилі є нюанси використання, і в процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься ставити розділові знаки в реченнях з однорідними означеннями. Дитина вже знає, що означення — це другорядний член речення, котрий означає ознаку підмета, характеризуючи та описуючи його. Досить часто підмет треба описати з кількох точок зору, різними словами. Між ними треба ставити кому — традиційний пунктуаційний символ, що використовується під час перелічення. Однак, тут є виняток: якщо між двома однорідними означеннями є сполучник «і», його форма «й», а також сполучник «та» (у значенні «і»), то кома не ставиться. Втім, і в цьому правилі є свої тонкощі: якщо «і» вжито кілька разів, перед кожним однорідним означенням, то кома між ними ставиться обовʼязково. У процесі виконання цього завдання дитина опрацьовуватиме такі цікаві випадки. На екрані перед учнем міститься зображення речення — іншого для кожного наступного етапу. У ньому є однорідні означення. Школяр спочатку знаходить їх. Після цього дитина аналізує те, як вони зображені, скільки їх, чи є поряд із ними сполучники та якого вони виду. Під реченням є набір пунктуаційних знаків. Дитина натискає на той, який хоче поставити в речення, після чого виділяє ту частину речення, між словами, де цей символ має бути.