Словосполучення — не просто пара слів, які стоять поруч. Це мовна одиниця, яка складається хай і із самостійних слів із власними лексичними значеннями (чим словосполучення відрізняються від фразеологізмів), але таких, що поєднуються та взаємодіють як на лексичному, так і на граматичному рівнях. Тому слова для словосполучення — такий самий будівельний матеріал, як і морфеми — для слова. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься утворювати словосполучення з пари слів. На екрані перед школярем міститься зображення такої пари — нової для кожного наступного етапу вправи. Під парою слів, які мають початкову форму та містять через кому, є каркас двох словосполучень із ними. В одному першим словом є одне з пари, і другому — інше. Залежно від порядку слів у словосполученні змінюється й те, яку форму вони приймають. Наприклад, слова пари «вовк» та «слід». Головне слово є іменником у називному відмінку. Відповідно, для того, щоб зазначити, що слід належить вовку, треба використати два способи перетворення: або перетворити один з іменників на прикметник, або надати одному з іменників форми непрямого відмінка, що відповідає на питання «кого?». Утворюється пара словосполучень: «вовчий слід» та «слід вовка». У каркасі цієї пари вже одне слово є, тож дитині залишається лише взяти друге та виконати з ним усі потрібні перетворення. Ніяких додаткових варіантів немає. Учень має сам вписати в порожні клітинки відповідні слова в правильній формі. Однак, над ними є кнопка зі знаком питання. Натиснувши на неї, дитина побачить приклад подібного перетворення. На новий етап до іншої пари словосполучень дитина пройде тоді, коли впише словосполучення в порожні клітинки на цьому рівні.