Звертання — специфічна мовна конструкція, яка означає того, до кого звертається автор речення, мовець. Звертання може бути непоширеним, і тоді воно складається лише з одного слова, або поширеним, і тоді воно складається з кількох слів. Однак, головна риса звертань в української мові полягає в тому, що виключно для них і є кличний відмінок іменників. Це вузькоспеціалізована граматична форма дещо змінює називний відмінок більшості імен, деяких назв живих істот тощо. Тобто кличний відмінок називає не просто когось, про кого говорять, а лише того, до кого звертаються, тобто його «кличуть». У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься доповнювати речення звертаннями. На екрані перед дитиною міститься зображення речення — іншого для кожного наступного етапу завдання. У ньому є порожнина, на місці якої має бути слово-звертання. Під реченням є кілька варіантів того, як воно має виглядати. Усі ці варіанти тотожні лексично і відрізняються лише граматично, адже тільки одне з цих слів вжито в кличному відмінку. Дитина знаходить його та виділяє, після чого проходить на наступний етап завдання, адже потрібне слово відразу посідає своє місце в реченні. На новому етапі буде інше речення, а слово в кличному відмінку теж зміниться. Іноді дитина працюватиме з іменами, іноді — з загальними назвами, які повʼязані з істотами. Втім, категорія кличного відмінка є граматичною, тож і для деяких слів, які називають неживі предмети або явища, вона теж притаманна, що лише підкреслює образність української мови. А ця вправа дозволить дитині краще зрозуміти мету використання кличних слів та отримати досвід у цьому, який стане в нагоді в майбутньому.