Є кілька ознак, комбінація яких утворює тип речення. Поширеними реченнями є ті, де крім цієї основи також є й інші слова, тобто другорядні члени. Відповідно речення за сукупністю цих ознак може бути водночас і простим, і поширеним. І навпаки, може бути утворена конструкція, яка складається лише з двох пар підметів та присудків, і таке речення є непоширеним і складним. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься розпізнавати речення за описом його типових ознак, які стосуються виключно синтаксису. На екрані перед дитино міститься зображення кількох різноманітних речень, які розташовані в стовпчик. Усі вони різні за змістом і основною думкою, але також відрізняються й за структурним складом. Над ними є формулювання завдання, де описується тип, до якого це речення має належати. Школяр читає цей опис, аналізуючи, що він означає. Після цього дитина читає кожне речення, порівнюючи його структуру з цим описом та знаходячи відповідності. Для цього необхідно вдатися до досить докладного синтаксичного аналізу й не один раз, а кілька, бо в кожному реченні треба знайти граматичну основу, у кожному проаналізувати наявність другорядних членів та подивитись, чи немає навмисно пропущених слів. Виконавши такий аналіз, дитина вибирає те речення, яке повністю підходить до наведеного типу. Коли школяр робиться свій вибір, то проходить на наступний етап завдання, де треба буде виконати аналогічну роботу з іншим набором речень. А це звертає увагу дитини на різноманіття речень за їхньою структурою. Завдяки цьому учень у майбутньому навчиться імпровізувати з типом власних речень для більш ефективної передачі тої чи іншої ідеї або думки.