Речення — наступний після словосполучення рівень сприйняття мовних одиниць. Речення є також і основною одиницею спілкування, адже люди здебільшого використовують їх для комунікації з причини того, що кожне речення виражає певну закінчену та повну думку, маючи граматичну основу і, якщо необхідно, другорядні члени. Кожне речення може бути унікальним, адже в ньому поєднуються слова, котрих у лексичному запасі української мови сотні тисяч. Втім, за метою висловлювання речення можна узагальнити, виділивши кілька основних видів. В процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься визначати речення за метою висловлювання. На екрані перед школярем міститься речення — нове для кожного наступного етапу завдання. Воно є простим, тобто має лише одну граматичну основу. Варіанти містяться під ним. Розповідне речення дає відповідно до назви цього типу мовних структур передає певну інформацію, описуючи ту чи іншу подію, розповідаючи про якісь відомості тощо. Питальне речення має на меті дати мовцю можливість дізнатися про щось, що в цьому реченні названо. Питальні речення завжди мають на кінці замість крапки знак питання. Спонукальні речення використовуються для того, щоб змусити співрозмовника, до якого звертається автор речення, виконати якусь дію або заохотити його до цього та вмовити. Для таких речень є характерними специфічні слова на кшталт «піди», «напиши», «зроби», тобто дієслова в певній спонукальній формі. Знайшовши відповідні характерні риси того чи іншого виду речень, дитина вибирає той варіант мети висловлювання, який є характерним для наданого речення. Після цього дитина проходить на наступний етап завдання до опрацювання іншої подібної конструкції.