Речення є цілісною мовною одиницею. У процесі мовлення, як усного так і писемного, саме творення речень відбувається послідовно. Спочатку зʼявляється ядро повідомлення – його граматична основа, котра може будуватись на підметі або на присудку. Потім речення ніби розкривається – поступово та послідовно. Це відбувається через питання, що задаються до нових слів. Наприклад, все починається з імені людини – це підмет. Задається питання: «що ця людина робить?». Відповіддю на нього є дієслово – присудок. А далі, коли граматична основа вже є в наявності, залишається поширювати речення, ставлячи питання до іменника та дієслова: коли відбувалась ця дія, з чим вона повʼязана та якою є вказана особа, що цю дію виконує тощо. У ході виконання цього завдання школяр тренуватиметься таким послідовним чином будувати речення. На екрані міститься послідовний розбір синтаксичної структури. У верхньому ряду – лише одне слово, до якого ставиться питання. На це питання відповідає те чи інше слово. Внизу, в наступному рядку зображено вже цю пару слів, до якої ставиться нове питання – і так три-чотири ряди. Слова, які відповідають на питання, що ставляться до наявних членів речення, знаходяться у хаотичному порядку і зображені вони іншим кольором. Дитина має переставити їх відповідно до тих етапів творення речень, в яких вони беруть участь. Для цього школяр має просто перенести кожне слово іншого кольору до питання, на яке воно відповідає. Вже після того, як дитина це зробить, необхідно проаналізувати всю схему творення речення загалом. Таким чином, учень бачить етапи творення речення за допомогою питань.
Учень/учениця:
- розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення, розрізнює серед них окличні і неокличні;
- знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках, встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань, поширює речення;
- складає речення за поданими графічними схемами, відновлює зміст деформованих речень;
- виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні), виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами, вживає кому при однорідних членах речення.
Учень/учениця створює, розширює доповнює і перегруповує речення; виявляє головні і другорядні члени речення; розрізнює завершені і незавершені речення; розуміє зв'язок слів у реченні; відрізняє речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.