Кожне слово, яке належить до так званих самостійних частин мови, має власне лексичне та граматичне значення. При цьому, коли співрозмовники спілкуються за допомогою не поодиноких слів, а речень, слова мусять повʼязуватись на обох цих рівнях, маючи до всього цього ще й певну синтаксичну роль. Як саме реалізується такий звʼязок? Якщо говорити про граматичний рівень, то за допомогою тої морфеми, яка має ядро граматичного значення, тобто за допомогою правильно підібраних закінчень. У ході виконання цього завдання ученб тренуватиметься вже наявні слова в реченні повʼязувати між собою за допомогою правильного підбору закінчень. На екрані перед дитиною міститься речення – нове для кожного наступного етапу вправи. Деякі слова, які в ньому є, залишаються неповними – у них нема закінчень. Учень має прочитати речення та за його змістом зрозуміти, які закінчення слід вписати у порожні квадратики у словах, аби зберегти цілісність та змістовність речень, і водночас – звʼязати слова між собою. Варто памʼятати, що граматичне та лексичне значення не існують ізольовано. Натомість вони цілком взаємопов'язані, тож для того, аби зміст повідомлення не перетерпів непотрібних змін, необхідно слідкувати за правильним використанням роду, числа та відмінку – в іменних частинах мови, а часу й особи – у дієслові. Коли школяр вписує потрібні закінчення до всіх неповних слів, то проходить на новий етап до іншого подібного речення. Ця вправа звертає увагу учня саме на ту морфему, яка відповідає за граматичний звʼязок слів, тож в майбутньому приділятиме їй потрібну увагу і не допускатиме помилок, що зустрічались раніше при спробах утворити поширене речення.
Учень/учениця:
- розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення, розрізнює серед них окличні і неокличні;
- знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках, встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань, поширює речення;
- складає речення за поданими графічними схемами, відновлює зміст деформованих речень;
- виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні), виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами, вживає кому при однорідних членах речення.
Учень/учениця створює, розширює доповнює і перегруповує речення; виявляє головні і другорядні члени речення; розрізнює завершені і незавершені речення; розуміє зв'язок слів у реченні; відрізняє речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.