Речення – багатоскладова граматична конструкція, яка використовує слова як інструмент повідомлення тої чи іншої інформації. Лексичне значення слів комбінується (попри те, що вони залишаються самостійними одиницями). Ядром цього повідомлення є іменник та дієслово, які називають предмет, який виконує певну дію, та, власне, саму цю дію. У ході виконання цього завдання дитина навчатиметься шукати та знаходити дієслово у реченні. На екрані перед дитиною зображено речення, яке супроводжується ілюстраціями, котрі зображують те, що повідомляється словами. Речення складається з кількох слів, але завжди одне з них – це дієслово. Учень має проаналізувати кожне та відшукати дієслово. Зробити це можна, задаючи відповідні питання. Те слово, яке відповідає на питання «що робити?» або інші його форми, те і є дієсловом. Коли учень натискає на нього, то стикається з наступний реченням, де теж треба виконати аналогічні дії. Це означає, що почався новий етап завдання. Навіть якщо дитина допустить помилку, наприклад, переплутавши дієслово з іменником, який може мати дієслівну форму (слово «зупинка» є іменником, але дитина може переплутати його зі словом «зупинятися», яке є дієсловом), то учень все рівно проходить на наступний рівень завдання.
Учень/учениця: за підтримки з боку дорослих досліджує зв'зки між словами і нюанси в значеннях слів; розрізняє загальні об'єкти за категоріями (наприклад, форми, продукти), щоб зрозуміти поняття, які представляють ці категорії; демонструє розуміння найуживаніших дієслів і прикметників, пов'язуючи їх з їхніми протилежностями (антонімами); виявляє зв'язки в реальному житті між словами і їхнім використанням.
Учень/учениця: складає речення, виділяє послідовність слів у реченні; вживає і прості, і поширені речення.
Учень/учениця: має широкий словниковий запас, добирає точні слова відповідно до ситуації; знає основні назви предметів, ознак, явищ, подій.