Речення – синтаксична мовна одиниця, яка складається з окремих слів, котрі можуть належати як до самостійних, так і до службових частин мови. Речення є цілісним повідомленням, де кожна частина, кожне слово, є елементом, обов’язковим для розуміння всього значення речення. Однак, слова залишаються й окремими одиницями мовами також. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься працювати зі словами у реченні, рахуючи їхнє число. На екрані перед дитиною міститься малюнок. Він є досить якісною та деталізованою ілюстрацією. Не просто набір елементів, що супроводжує слова, а повноцінний малюнок з фоном, дійовими особами тощо. Це зображення є ілюстрацією до речення. Його ж можна прослухати при натисканні на спеціальну кнопку. Написаного на екрані речення нема, адже тоді порахувати всі слова, що входять до його складу, було б надто просто. Дитина натискає на кнопку, чує речення. Далі треба його проаналізувати. Перше, на що звертає увагу дитина, це зміст речення та його значення – що за повідомлення закладено у цих словах. Потім дитина розуміє, на які частини речення розподіляється, які окремі слова зі своїми значеннями входять до його складу. І, нарешті, дитина рахує ці слова і вибирає ту цифру, що відповідає їхній кількості. Коли дитина це робить, то проходить на наступний етап вправи, де треба виконати аналогічні дії з новим реченням. Вправа є досить простою, однак, саме те, що речення треба прослухати, а не читати, робить її цікавою – досить рідко трапляються завдання, що орієнтовані саме на усне мовлення. Однак, саме такий формат подачі матеріалу є потрібним у цьому випадку, адже сприйняття речення на слух дає можливість навчитись краще орієнтуватись у словах.
Учень/учениця:
- визначає кількість слів у реченні з 3-5 слів;
- складає прості речення (до 5 слів), у тому числі зі службовими частинами мови;
- виконує дії з деформованими реченнями шляхом додавання або вилучення слів відповідно до завдання.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- створює, розширює доповнює і перегруповує речення;
- виявляє головні члени речення, розрізнює завершені і незавершені речення;
- відрізняє речення за метою висловлювання (розповідні, питальні, окличні).
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.