Великі чи малі? Пишемо правильно власні імена

Імена відіграють особливу роль у людському житті, адже вони нерозривно повʼязані з тим, хто їх носить. Попри те, що здебільшого можна знайти двох людей з однаковими іменами (тобто тезок), насправді імʼя – поняття вкрай індивідуальне. Тому знання імен та того, як вони пишуться, є досить важливим. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься саме у цьому. На екрані перед учнем міститься речення – нове для кожного етапу вправи. Перша літера у одному із слів пропущена – на її місці звичайна порожня клітинка. Дитина має вписати туди потрібну букву. Варіанти містяться під реченням. Вони зображені як сектори лотерейного барабану. Крім того, поряд з текстом є й малюнок, на якому зображено те, про що йдеться у реченні, тож ця вправа має досить цікавий спосіб візуального оформлення. При її виконанні дитина має памʼятати про важливий нюанс: здебільшого перша літера пропущена в словах, що є іменами. Вони можуть належати людям, географічним поняттям (свої імена є у річок, міст, гір тощо), а також мова може йти про звірів – їхні імена називаються кличками. В будь-якому разі ці слова завжди пишуться з великої букви. Вписуючи саме велику літеру, дитина запамʼятовує це й те, що по-батькові й прізвища теж пишуться з великої літери. Ця вправа досить проста, оскільки задля правильного її виконання дитина просто має впізнати, що перед нею – імʼя (або ні), проте значення завдання велике: з його допомогою дитина дізнається нові імена, а також те, що клички тварин і назви місць прирівнюються до імен людей за правилами написання.