Опис завдання
У мові все взаємоповʼязане та важливе – кожен символ, кожен знак, кожна можливість. Відтак пунктуація нерозривно повʼязана з граматикою, що й ілюструє ця вправа. Дитина вже знає, що речення в українській мові можуть закінчуватись трьома символами: або крапкою, або знаком питання, або знаком оклику. Проте це пунктуаційний погляд на ситуацію. Ці символи є відображенням мети висловлювання. Речення відповідно диференціюються й за кількома їхніми видами. Назва кожного виду досить добре відображає його суть. Розповідне речення – це те, яке використовується для поширення інформації. За його допомогою мовець розповідає про щось, інформує, виражає свої почуття, описує події тощо. Більшість речень є розповідними. Питальні речення є їхньою протилежністю. Мовець не ділить інформацією, а виражає потребу у ній, задаючи питання. Від розповідного речення питальне відрізняється інтонацією (яка виражається на письмі саме через знак питання), а також іншим порядком слів. Спонукальне речення – третій різновид речень в українській мові, який використовується для того, щоб побудити того, до кого звертається мовець, виконати ті чи інші дії. Оскільки акцентом є саме дія, то центральним елементом цього виду речень є дієслово, яке завжди має приймати спонукальну форму. Особлива інтонація таких речень виражається наявністю знака оклику на його кінці. Дитина бачить на екрані нове для кожного рівня вправи речення. Під ним є три ящики, на кожному є напис свого виду речень. Учень аналізує те речення, яке є перед ним наразі, і вибирає відповідну коробку. Керуватись при аналізі треба як наявними пунктуаційними знаками, так і, власне, метою висловлювання.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- характеризує речення за його основними ознаками;
- розрізняє на слух завершене і незавершене речення;
- виділяє на слух окремі речення у висловлюванні.
Учень/учениця:
- знає і дотримується правил вживання великої літери на початку речення та у власних назвах;
- правильно вживає розділові знаки у кінці речень відповідно до їхніх типів за метою висловлювання;
- відрізняє на слух інтонацію розповідних, питальних і спонукальних речень; речень, у яких виражено сильні почуття (з додатковою окличною інтонацією);
- розуміє зміст почутого та/або прочитаного речення відносно до запропонованого малюнка.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- створює, розширює доповнює і перегруповує речення;
- виявляє головні члени речення, розрізнює завершені і незавершені речення;
- відрізняє речення за метою висловлювання (розповідні, питальні, окличні).
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.
