Ми й далі мандруємо країною мови. Тривають наші відвідини царства займенників, а Вчитель і далі невтомно відшукує для нас нову, надзвичайно цікаву інформацію про цю частину мови.
На минулому уроці ми повторили й доповнили основні відомості про особові займенники. Учитель розповів, що особовими називають займенники, які замінюють собою іменники. Вони вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття. А отже, особові займенники відповідають на питання, властиві іменнику: «Хто?» або «Що?». Ми згадали, що в українській мові є 8 особових займенників та дізналися, що залежно від значення особові займенники поділяються на три особи. Учитель розповів, як здійснюється цей поділ, і пояснив, яке значення має кожна з осіб.
Сьогодні ж ми будемо досліджувати відмінювання особових займенників. Учитель розповість, що оскільки особові займенники відповідають на питання, властиві іменнику, вони так само, як іменники, змінюються за відмінками. Проте, у відмінюванні особових займенників є кілька важливих особливостей. Ми дізнаємося, що під час відмінювання особових займенників змінюється не тільки закінчення, а й основа слова. Форми родового та знахідного відмінків у особових займенників збігаються. А під час творення форм, які вживаються з прийменниками, або форми орудного відмінка, у займенників третьої особи на початку основи завжди додається літера «н».