Триває наша подорож країною мови для учнів п’ятих класів. На минулому уроці ми повторили й доповнили загальні відомості про дієслово. Учитель нагадав, що дієслово — це самостійна частина мови, що називає дію або стан предмета як процес i відповідає на питання «Що робить (робив, зробив, буде робити, зробив би) предмет?» або «Що з ним робиться (робитиметься, робилося, зробиться, зробилося б)?». Разом ми згадали, що початкова форма дієслова має назву «інфінітив» або «неозначена форма». Учитель наголосив, що початкова форма дієслова є незмінною і відповідає на питання «Що робити?» або «Що зробити?». Упродовж уроку ми повторили основні граматичні категорії дієслова, згадаємо часи дієслів, та особливості зміни дієслів за особами, родами та числами.
На сьогоднішньому уроці ми повторимо й доповнимо відомості про прислівник. Учитель нагадає, що прислівник — це незмінна самостійна частина мови, яка виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку іншої ознаки і відповідає на питання «Як?», «Де?», «Звідки?», «Наскільки?», «Якою мірою?» тощо. Він розповість, що в мовленні прислівники здебільшого пов’язані з дієсловами, характеризуючи дію. Також можуть повязуватися з прикметниками чи іншими прислівниками, слугуючи для вираження ознаки якості, міри або ступеня її вияву. Зрідка пов’язуються з іменниками. Учитель нагадає, що в українській мові прислівники є одною з найчисленніших груп і, описуючи дію чи стан предмета як процес, можуть називати спосіб дії, місце, час, причину, мету, міру і ступінь тощо. Ми також згадаємо, що на відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ані за числами, ані за відмінками, не має він також і ознак роду.