Ми й далі подорожуємо країною мови й радо запрошуємо до подорожі учнів четвертих класів.
На минулому уроці ми повторили й доповнили відомості про прислівник. Учитель нагадав нам, що прислівник — це самостійна незмінювана частина мови, яка виражає ознаку дії, стану, іншої ознаки або стан предмета й відповідає на питання «Як?», «Де?», «Куди?», «Якою мірою?» тощо. Він пояснив, що в мовленні прислівники найбільш часто пов’язуються з дієсловами. Про це промовисто каже латинська назва прислівника, яка означає «до дієслова» або «при дієслові». Також Учитель розповів, що прислівник є єдиною самостійною частиною в українській мові, яка не має ознак роду, не змінюється за числами та відмінками. Ми дізналися, що прислівники мають притаманні тільки їм словотворчі суфікси, але не мають закінчень.
Сьогодні ж Учитель розповість нам, що деякі прислівники в українській мові утворюються зі сполучень прийменника з іменником. У такому випадку прийменник набуває функції префікса й має писатися з прислівником разом. Проте Вчитель попередить нас, що такі прислівники легко сплутати з однозвучними сполученнями прийменника з іменником, які мають писатися окремо. Послуговуючись зрозумілими прикладами, він докладно пояснить нам, у який спосіб можна відрізнити прислівники від сполучення іменника з прийменником.