Триває наша подорож країною мови для учнів п’ятих класів. На минулому уроці ми досліджували правопис і вимову деяких префіксів. Учитель розповів, що в українській мові правопис префіксів роз-, без-, через- не залежить від наступного приголосного. Глухий він чи дзвінкий — байдуже. У кінці цих префіксів завжди пишеться літера З. Ба більше, під час повільного мовлення приголосний [з] має вимовлятися дзвінко й чітко. Питання ж правопису префіксів з- та с- регулюється правилом і прямо залежить від початкового кореневого приголосного. Упродовж уроку Учитель поділився з нами новими мнемонічними прийомами для найкращого запам’ятовування групи приголосних, перед якими вживається префікс с-.
Сьогодні ж ми дослідимо спрощення в групах приголосних. Учитель розповість, що під час відмінювання або творення слів часом виникає важкий для вимови збіг кількох приголосних звукiв. Тому в потоці мовлення один із таких приголосних випадає. Здебільшого звуки, що випадають, не відображаються на письмі. Таке явище й називається спрощенням. Разом ми розглянемо основні випадки спрощення, та правила, які регулюють правопис і вимову таких випадків.