Триває наша подорож країною мови для учнів п’ятих класів. На минулому уроці ми познайомилися з уподібненням приголосних за місцем і способом творення. Учитель ще раз нагадав нам, що асиміляція — це явище, властиве тільки вимові. Воно не впливає на написання слів. Також він розповів, що шиплячі і свистячі приголосні утворюють своєрідні пари й уподібнюються один одному в потоці швидкого мовлення. І саме такий вид уподібнення називають асиміляцією за місцем і способом творення. Аби в нас не виникало сумнівів щодо правопису слів із таким видом уподібнення, Учитель підготував для нас добірку правил і цілий стос зрозумілих прикладів. І звісно, він не міг не поділитися з нами новими мнемонічними фразами.
Сьогодні ж ми будемо досліджувати правопис і вимову деяких префіксів. Учитель розповість, що в українській мові правопис префіксів роз-, без-, через- не залежить від наступного приголосного. Глухий він чи дзвінкий — байдуже. У кінці цих префіксів завжди пишемо літеру З. Ба більше, під час повільного мовлення приголосний [з] має вимовлятися дзвінко і чітко. Питання ж правопису префіксів з- та с- регулюється правилом і прямо залежить від початкового кореневого приголосного. Упродовж уроку Учитель поділиться з нами новими мнемонічними прийомами для найкращого запам’ятовування групи приголосних, перед якими вживається префікс с-.