Слова української мови поділяються на частини мови. Самостійні, тобто такі, що мають і лексичне, і граматичне значення: іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово (має свої форми дієприкметника та дієприслівника, які іноді виділяються окремо) і прислівник. Службові частини мови не мають самостійного лексичного значення, а лише додають того чи іншого відтінку, коли приєднуються до названих вище. Серед службових виділяють: прийменник, сполучник і частка. Ще одна частина мови є звуконаслідуюча і залишається особливою – це вигук. Завдяки частинам мови, їхнім ролям і зв’язкам між собою можуть формуватися речення - завершені думки мовця.
